поменяла украинскую басню

«Родичі»

Йшла по місту Картоплина,

А назустріч-- Цибулина.

Картоплина горда й пишна,

Як пані вельможна.

На ній плаття підрізане-

Коротше не можна.

Цибулина так зраділа:

         -Здорова була!

          Ми ж з тобою, Картопелько,

          З одного села.-

         І кинулась цілувати,

         Міцно обняла.

         Картоплина скривилася:

        - Скатертю дорожка!

        Що за слово Картопелька?

         Я тепер Картошка.

           Що ти мене облапила,

        Словно ненормальна?

          Це уму не постижимо,

        Яка ти нахальна.

         Просто ужас, яка в тебе

          Грубая манера-

         Обнімає наче пяний

         Міліціонера.

         Як так буде обнімати

          Цибулина кожна,

         То це ж просто моментально

          Зіграть в ящик можна…

          Щоза ніжності телячі?

         Ти забула вроді,

          Що ми в городі з тобою,

           А не на городі.

         Будеш лізти цілуватись

          До баби своєї.

          Видать зразу, з провінції

           Та перифиреї…-

            І брикнула Цибулину

          Модним закаблуком.

            - Фе!- сказала,- Як од тебе

           Сильно пахне луком!-

         І між людьми зустрічаєм

        Лукаву породу,

         Яка хати цурається

        І рідного роду.